НАПРЯМИ ОПТИМІЗАЦІЇ КРЕДИТУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ АГРАРНОЇ ГАЛУЗІ

Розвиток сільськогосподарського виробництва в Україні на сучасному етапі за складних фінансово-економічних умов потребує зміни підходів і методів до кредитування аграрних товаровиробників. Кредитні ресурси необхідні для сільськогосподарського виробництва, адже вони є своєрідним стимулом для успішної операційної діяльності суб'єктів господарювання даної галузі. Проте для сталого розвитку аграрної сфери варто звернути увагу і на інші види діяльності, які наразі не мають належного фінансування. Орієнтація фінансово-кредитних установ на ризиковість кредитних операцій, а також відсутність прямої державної підтримки значно ускладнюють доступ сільськогосподарських виробників до фінансових ресурсів і унеможливлюють їх адекватний розвиток. Саме з метою покращення даної ситуації в статті наведено ключові методичні підходи щодо побудови ефективної моделі кредитного забезпечення аграрних товаровиробників, що ґрунтується на врахуванні специфічних умов провадження сільськогосподарської діяльності та посиленні ролі держави у кредитуванні аграрних товаровиробників. Особлива увага приділяється малим формам сільськогосподарського виробництва, кредитне забезпечення яких наразі майже відсутнє. Враховуючи специфіку аграрного товаровиробництва, доведено доцільність виокремлення кредитування даної сфери в окремий вид – агрокредитування. Результатом проведених досліджень стала пропозиція з організації трирівневої моделі системи кредитування суб'єктів господарювання аграрного виробництва, у якій ключова роль з регулювання та організації кредитування відводиться Спеціалізованому Державному Земельному банку – І рівень, питанням безпосереднього надання кредитних коштів сільськогосподарських виробникам займаються установи ІІ рівня – універсальні комерційні банки та лізингові компанії, а кредитування малих форм сільськогосподарського виробництва на селі покладено на кредитні сільські кооперативи ІІІ рівня моделі