Юридична конструкція доказів у кримінальному провадженні

Питання юридичної природи доказів є доволі складним, що обумовлюється складністю його вивчення, сприйняття та формування. Проблемність питання підтверджується невдалою спробою законодавця розділити процес формування доказів на слідчий та судовий. У частині 1 ст. 84 КПК в числі суб'єктів отримання доказів значяться слідчий і прокурор, що вказує на слідчий спосіб їх формування. Зважаючи на складну гносеологічну і правову природу доказів, не важко переконатися в тому, що слідчий або прокурор не в змозі одноособово належним чином оцінити і перевірити докази в повному обсязі. Окрім того, неузгодженість положень ч. 2 ст. 23 та ст. 84 КПК дає підстави для помилкового висновку про рівнозначність доказів отриманих органами досудового розслідування і доказами легалізованими за результатами дослідження в судовому порядку, що є ознакою інквізиційного типу процесу. Мета дослідження полягає у визначенні юридичної природи доказів, порядку їх формування, юридичної конструкції доказів. На підставі аналізу юридичного феномену доказів, запропонувати порядок формування доказів, розробити підходи до визначення юридичної конструкції доказів