Прокурор у кримінальному провадженні: конституційна та галузева регламентація функціональної спрямованості діяльностії

Стаття присвячена дослідженню проблеми співвідношення оновлених положень Кон- ституції України та КПК України щодо функцій та повноважень прокурора у криміналь- ному провадженні. Указано, що приведення КПК України у відповідність до змін Консти- туції України потребуватиме змін методологічного та функціонального підходів щодо функцій прокурора, повноважень керівника органу досудового розслідування та істотної трансформації стадії досудового розслідування, інституту приватного обвинувачення та відшкодування шкоди у кримінальному провадженні. Запропоновано у КПК України пе- редбачити кримінальне обвинувачення – як загальнооб'єднуюче для усіх форм обвинува- чення, від якого може захищатися особа, і яке розглядається та вирішується судом; пу- блічне обвинувачення – як таке, що підтримується прокурором; приватне обвинувачення, яке має у перспективі підтримуватися потерпілим. При цьому необхідна трансформація нормативної моделі приватного обвинувачення, слід повернутися до класичної моделі ін- ституту приватного обвинувачення із чітким встановленням винятків щодо можливості його ініціації прокурором, коли обставини вчиненого кримінального правопорушення цього вимагають, і указавши, що у такому випадку це обвинувачення трансформується у пу- блічне.