Проблема осмислення травми в радянському споживанні у 1920–1930-ті роки

У статті досліджено проблеми радянського споживання у 1920–1930-ті роки крізь призму травматичного досвіду та його рефлексії. Для розкриття прихованих аспектів споживчих практик «нової радянської людини» використано теоретичну конструкцію «травматичного досвіду». Залучення методологічного інструментарію дослідження емоцій та травми дало змогу виявити негативні спогади в індивіда про повсякденне споживання. Проаналізовано такі травматичні практики, як купівля і «діставання» товарів, стояння в чергах, втрата часу тощо. З'ясовано, що травматичний досвід споживання сформував «уявну спільноту» людей, які були об'єднані навколо спільних проблем матеріального забезпечення.