ІСТОРІОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКОГО НЕОЯЗИЧНИЦТВА XXI СТОЛІТТЯ

Палітра нетрадиційної релігійності на сучасному етапі розвитку України дуже різноманітна, що й призвело до активізації уваги з боку науковців до вивчення цих течій. Одним із яскравих феноменів новітніх релігій є неоязичницькі вірування, які дуже швидко поширилися на теренах сучасної України в роки перебудови і в перші роки незалежності. Певного успіху нетрадиційних релігій в Україні сприяли також їхня новизна, оригінальність та екзотичність. Всі ті релігійні уподобання, та їх переосмислення на монотеїстичний лад рідновірами надало давньоязичницькій культурі нове життя в сучасному суспільстві. Українське язичництво як самобутній пласт релігійності нашого народу, незважаючи на всі тисячолітні потуги християнських церков знищити його або охристиянити, все ж не відійшло в небуття. Воно зберігалося в усній народній традиції, в охристиянізованих обрядових формах, родинному житті тощо. Домінування в духовному житті більшості народів світу історичних релігій, зокрема християнства, навіть певна співпраця і співпадіння інтересів церкви і держави спричинили те, що в їх свідомості і побуті уціліли лише деякі фрагменти давніх язичницьких вірувань. Більше того, останні зазнали на собі певного впливу не лише суспільства, а й нових релігій, а тому вже не постають у всій своїй первозданній повноті.