Історіографічний огляд міжкультурного діалогу та самоідентичності в політиці

У статті з точки зору історіграфії розглядається проблема самоідентичністі та міжкультурного діалогу в політиці. Аналізуються погляди Ч. Тейлора, У.Кімліки С. Бенхабіб, А. Гупти, Дж. Фергюсон, Н. Фрейзер щодо впливу культурних факторів на політичні процеси. У центрі уваги дослідників з вищезазначеної проблеми є концепція мультикультуралізму, яка активно розробляється сучасними західними соціологами, та питання про те, якою мірою принципи мультикультуризму заперечують ліберальним основам західної демократії, якою мірою "зазіхання культур" поєднані з фундаментальними уявленнями про свободу і рівність, а також місця культури в сучасних політичних процесах. З цією метою автор статті звертається до поглядів С. Бенхабіб, яка і намагається у своїх працях знайти цю міру через аналіз форм взаємодії традиції і норми, взаємодоповнення звичаїв і права. С. Бенхабіб дотримується "середнього шляху", теоретично його обґрунтовуючи і чітко при цьому відмічаючи, що принципи лібералізму за жодних обставин не можуть бути принесені у жертву абстрактні й міжкультурній солідарності.