Лексико-фразеологічна об’єктивація іронічних семантичних планів в ідіолекті Михайла Стельмаха

У статті схарактеризовано лексичні та фразеологічні одиниці, які cлугують засобами об’єктивації іронічних значеннєвих планів в ідіолекті Михайла Стельмаха. Виявлено, що декодування випадків іронічного вживання в художньому мовленні автора забезпечують іронічні контексти, які моделюють лексико-семантичні групи загальновживаної та розмовно маркованої лексики, узуальних та трансформованих автором фразеологічних одиниць. Іронічне слововживання та фразеовживання виявлено в контекстах, що об’єктивують емоційні стани й емоційні реакції персонажів або відтворюють психологізм складних ситуацій. Репрезентантами згадуваних феноменів слугують оцінні змістові домінанти: бажання викликати захоплення співрозмовника позитивними рисами характеру, людськими якостями, яких насправді немає; оприлюднення негативних рис персонажів крізь призму семантичних планів позитивнооцінних лексем чи фразем; прагнення акцентувати увагу на дотриманні моральних принципів, засудження відхилень від усталених національних стереотипів.