Батуринська сотня як військово-адміністративна одиниця Ніжинського полку в ХVII та ХVIII cт.

У статті розглядається історія розвитку Батуринської сотні як військово-адміністративної одиниці доби Гетьманщини. В умовах розвитку сучасної української історичної науки сотня не стала поки що окремим об’єктом спеціального дослідження. Подано коротку характеристику розвитку батуринського краю в період Київської Русі та литовсько-польської доби. Як визначає автор, поява міста Батурина напряму пов’язана із Деулінським перемир’ям та будівництвом фортеці на цій території у ХVII ст. Автор аналізує історію утворення сотні під час визвольної боротьби Б. Хмельницького. У праці залучено опубліковані та архівні матеріали, на основі яких проводиться характеристика різних сфер життя військово-адміністративної одиниці. Завдяки їм, автор встановлює населені пункти, що входили до складу Батуринської сотні. Також у роботі розглянуто статистичні джерела, за якими визначено кількість мешканців сотні у різні роки. Окремо автор аналізує економічне становище населення адміністративної одиниці, визначає найбільш поширені галузі виробництва. Також у статті розглянуто особливості місцевого сотенного управління. В результаті автор приходить до висновку, що Батуринська сотня мала особливий статус у складі Ніжинського полку, бо довгий час в сотенному центрі – місті Батурині, розміщувалася гетьманська столиця. Тому місцева адміністрація мала право підпорядковуватися гетьману та Генеральній військовій канцелярії напряму. Козаки Батуринської сотні складали окрему військову одиницю при гетьмані. Припинила існування сотня у 1782 році, що було пов’язано з ліквідацією гетьманського управління.