Екзистенційні мотиви в поезії Ірини Шувалової

У статті розглядається творчість молодої української поетеси Ірини Шувалової. Усі її збірки − "Ран" (2011), "Ос" (2014), "Аз" (2014) − пов’язані наскрізними образами та мотивами, а тому розглядаються як своєрідне поетичне трикнижжя. Поетка отримала схвальні відгуки та рецензії, проте формування літературно-критичного дискурсу щодо кодифікації її творчого профілю ще активно триває. Апелюючи до філософської заглибленості поезії Ірини Шувалової, у статті здійснено спробу відчитування екзистенційних мотивів. У центрі опиняються сенсотворчі інтенції і логіка їх перебігу від усвідомлення кінечності свого існування дорадості буття. Увесь спектр емоцій і станів у їх максимальному виявленні реалізується у циклічному форматі, що націлює реципієнта на самодостатність і завершеність процесу, а також відкриває перспективу подальшого аналізу творчості Ірини Шувалової в руслі міфологічного, біблійного, культурологічного коду.