ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ МОВИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ

Стаття описує історичні етапи вивчення мови української преси. Увага до мови публіцистики зумовлена тим, що добір і використання мовних засобів характеризується поєднанням в ній двох вимог – прагненням до посилення як логічного, так і емоційного боку висловлювання. Дослідження мови публіцистики, а саме мови українських газет, має свою історію. Появі значної кількості статей у цій тематиці сприяли мовні дискусії з питань культури мови, які певним чином торкалися й мови преси. У 20-х роках ХІХ ст. мова преси виокремилась як окремий різновид. Визначено, що основою її розвитку була народна мова. Виявлено, що «газетна мова» розвивалась в тісному зв'язку з мовною практикою тогочасної інтелігенції та впливала на престиж національної мови. Мова засобів масової інформації є динамічною за своєю суттю, тому вона найшвидше реагує на всі зміни в суспільній свідомості та відображає стан останньої, впливаючи на її формування. Саме в мові мас-медіа легко побачити нові тенденції в підходах до вивчення мови, які простежуються в сучасній лінгвістиці. Роль засобів масової інформації в сучасному суспільстві важко переоцінити. Вони мають потужний впливовий потенціал на стан суспільної думки, оскільки більшість своїх уявлень про світ людина отримує з газет і журналів. Характерні риси мас-медіа – їх публічність, тобто необмежене коло споживачів; непряма, розділена у просторі і часі взаємодія комунікантів; односпрямованість впливу від комунікатора до реципієнта, неможливість зміни їх ролей. Вивчення мови засобів масової інформаці в останні роки набуло також особливої актуальності. Це зумовлено принаймні двома факторами: ситуацією функціонування літературної мови на рубежі століть і пріоритетною для сучасної лінгвістики тенденцією розглядати мовний матеріал з комунікативних позицій, з огляду на репрезентацію знання мови у свідомості людини і закономірності мовного спілкування.