ЕМІСІЯ СО2 З СПОРУД БІОЛОГІЧНОЇ ОЧИСТКИ СТІЧНИХ ВОД, ЩО ПРАЦЮЮТЬ ЗА СХЕМОЮ АО

Викиди парникових газів від міських очисних споруд є важливим фактором у контексті зміни клімату. Особливу увагу привертає емісія вуглекислого газу, який утворюється в процесах мінералізації органічних забруднень. Незважаючи на біогенне походження CO2, саме він є найбільш об'ємним парниковим газом, що виділяється під час очищення стічних вод, однак часто недооцінюється або не враховується в національних і глобальних кліматичних звітах, що може занижувати реальний вплив міських очисних споруд на кліматичну систему. У роботі представлено результати кількісного визначення емісії вуглекислого газу на об'єктах біологічної очистки стічних вод, що працюють за схемою АО. Метою є визначення найбільш інтенсивних джерел викидів вуглекислого газу на окремих стадіях технологічного процесу та встановлення залежностей між умовами протікання процесів очищення і рівнем емісії. Експериментальні дослідження було проведено на очисних спорудах у Німеччині протягом двох окремих періодів, за умов різної добової інтенсивності надходження стічних вод. Концентрації CO2 та O2 у повітрі над поверхнею стічної води фіксувалися на різних стадіях очищення за допомогою високоточного аналітичного обладнання. Результати дослідження виявили чітку залежність між концентрацією розчиненого кисню та рівнем емісії CO2. Результати дослідження виявили чітку залежність між концентрацією розчиненого кисню та рівнем емісії CO2. Найбільші обсяги викидів спостерігалися в зоні аеротенків, що пояснюється активним перемішуванням і високою інтенсивністю біохімічного окиснення в аеробних умовах. Водночас у зонах із обмеженим надходженням кисню або в анаеробних умовах рівень емісії був значно нижчим.