Житєєдайність гуманістично-регілійного смислу існування у протидії суїцидальним тенденціям у середовищі студентської молоді

Стаття присвячена проблемі антисуїцидального впливу духовно-моральних ціннісних орієнтацій, гуманістично-релігійного смислу існування студентської молоді. Деструктивність, яку несе сучасне цивілізоване суспільство, стає безпосередньою причиною відхилень у поведінці молоді, зокрема її аутодеструктивної поведінки. Втрата істинних ідеалів життя, бездуховність, хибна система цінностей, дезінтеграція суспільства, відсутність чітких моральних орієнтирів поведінки, надмірний меркантилізм ? це наслідки утилітарно-технократичної цивілізації. Все це поглиблює внутрішні протиріччя людини, спричиняючи глибоку депресію та розчарування, що перебувають у прямому зв’язку з суїцидальністю. Життя молодої людини лише тоді сповниться справжньою гармонією, спокоєм та смислом, коли вона психологічно звільниться від влади споживацького суспільства над власною долею, перестане вимірювати свою успішність та благополуччя виключно накопиченими статками, кар’єрним ростом, а відродиться до нового високодуховного життя з Богом. Життєва практика не одного покоління доводить, що відкриття у собі духовного потенціалу, внутрішнє єднання з Богом сповнює життя людини істинним смислом, могутньою життєвою наснагою, з неймовірною інтенсивністю допомагає долати фрустраційні стани, сприятливі щодо суїцидальності. Ідентифікуючи себе з Богом, керуючись Його завітами, людина покращує, морально вдосконалює себе й суспільство, у якому живе, прокладаючи шлях до всезагального духовного розвитку та єднання. Наголошуючи на нестабільності матеріальних земних цінностей, релігія зорієнтовує на істинні смисли буття, що слугує надійним психологічним бар’єром щодо аутодеструктивних налаштувань морально зневірених осіб.