ЗАГАЛЬНІ РИСИ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У статті розглянуто загальні риси територіальної структури господарства Закарпатської області. Застосування статистичного, картографічного, методів математичного моделювання, районування, експедиційного поруч із загальнонауковими методами дозволило дослідити територіальну організацію сучасного господарського комплексу регіону, виявити його відповідність ресурсному потенціалу, тенденції трансформації його територіальної організації. Наведено характеристику внутрішньообласних районів Закарпатської області: Південно-Західного і Північно-Східного, що мають значні відмінності за рівнем соціально-економічного розвитку та видами господарювання населення, проте пов’язані між собою тісними господарськими зв’язками та формують єдиний соціально-економічний комплекс системою транспортних мереж (авто-, залізничних магістралей, ліній електропередач та зв’язку). Південно-Західний район охоплює низовинну передгірну територію і відзначається відносно вищим рівнем соціально-економічного розвитку, зокрема машинобудування, легкої, харчової і деревообробної промисловості, зернового господарства, тютюнництва, овочівництва, виноградарства, м’ясо-молочного скотарства, рекреаційного господарства. Цей район, маючи прикордонне положення, виконує важливі транспортні і розподільчі функції держави. Північно-Східний район займає гірські території Закарпатської області. Основні заняття населення ? лісове господарство, рибництво, скотарство, вівчарство, рекреаційне господарство (оздоровчо-відпочинкова галузь). Значні поклади корисних копалин є основою для добувної промисловості, необхідною є активізація створення невеликих підприємств з переробки сільськогосподарської сировини, значні перспективи має туризм (сільський зелений, спортивний (передусім гірськолижний), пізнавальний та оздоровчо-відпочинковий та ін.). Просторові диспропорції у розвитку господарства області можуть бути подолані внаслідок формування нових опорних центрів (Хуст, Рахів), створення додаткових відгалужень від головної соціально-економічної осі області до населених пунктів у гірській частині.