СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО З’ЯСУВАННЯ СУТНОСТІ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ?СОЦІАЛЬНО?ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ВИЩОЇ ШКОЛИ?

Суспільство зацікавлено у досягненні професійно-кваліфікаційної збалансованості ринку праці і ринку освітніх послуг. Формування потенціалу у галузі вищої освіти повинно здійснюватися з урахуванням інтересів особистості, суспільства та ВНЗ. Метою статті є з’ясування сутності та надання визначення поняттю “соціально-економічний потенціал вищої школи” з використанням системного підходу. В статті використано такі методи наукового пізнання: логічного узагальнення; екстенціальний семантичний; наукової абстракції та системного аналізу. Проаналізовано підходи до об?рунтування сутності та визначення поняття ?соціально-економічний потенціал вищої школи?. Об?рунтовано, що соціально-економічний потенціал вищої школи являє собою синергетичну сукупність соціально-економічних потенціалів вищих навчальних закладів (далі ? ВНЗ) (що діють в умовах конкуренції), яка здатна виробляти освітні і наукові продукти відповідної якості, кількості й асортименту, з метою задовольняння існуючих і перспективних соціальних потреб у відтворенні інтелектуального капіталу країни. Наукова новизна полягає у визначенні соціально-економічного потенціалу ВНЗ як системи ресурсів, що складається з об’єднання можливостей ВНЗ, які відповідають ліцензійним та акредитаційним вимогам і здатні забезпечити конкурентні переваги на ринку, та мотивів і настанов економічних суб’єктів у його внутрішньому та зовнішньому середовищі, вплив яких відображається на ефективності досягнення цілей ВНЗ. Практичне значення полягає в об?рунтуванні тези, що соціально-економічний потенціал вищої школи є синергетичною сукупністю соціально-економічних потенціалів ВНЗ (що діють в умовах конкуренції), яка здатна виробляти освітні і наукові продукти відповідної якості, кількості й асортименту, з метою задовольняння існуючих і перспективних соціальних потреб у відтворенні інтелектуального капіталу країни. Отримані результати забезпечують можливість здійснити подальші дослідження, які вбачаються у деталізації складових потенціалу вищої школи, визначенні специфіки його формування, розробці методики оцінки.