Сприйняття Голодомору-геноциду 1932–1933 рр. в незалежній Україні: політичні кроки та освітні уроки

У статті здійснено спробу аналізу теми Голодомору-геноциду українців 1932–1933 рр. у контексті суспільно-політичних і освітніх викликів, що поставали з моменту проголошення незалежності і є актуальними сьогодні. Акцентовано увагу на геноцидній теорії прочитання і осмислення тих трагічних подій в українській історії, що лежить в основі не лише переважної більшості ґрунтовних академічних досліджень, але й глибоко вкорінена як травматичний досвід у "колективному несвідомому" та продовжує існувати як важливий сегмент національної пам’яті. Доведено, що осмислення цієї проблеми має відбуватися не лише в межах наукового полідисциплінарного майданчику, але й під час розбудови "меморіально-патріотичного" курсу в політичній та освітній сферах, з урахуванням попередніх помилок, щоб убезпечити повторення таких трагічних історій надалі, змобілізувати духовні сили та конструктивний потенціал для творення української політичної нації у ХХІ столітті