Про питоме і запозичене в українській граматичній термінології

У статті акцентовано увагу на ідеї неперервності розвитку термінологічної діяльності українських граматистів, починаючи від найдавнішого періоду ХІV–ХVІІ ст. до сьогодення. Простежено взаємодію церковнослов’янських граматичних термінів, створених у давній період розвитку граматичної думки в Україні переважно в результаті перекладу й калькування відповідних термінів греко-латинських граматик, і новостворених на питомо українській національній основі термінів періоду середини ХІХ – початку ХХ ст. Детально схарактеризовано концептуальні засади створення й уведення до наукового обігу питомо українських граматичних термінів. Звернено особливу увагу на особливості функціонування терміноодиниць-синонімів у згаданий період. Визначено роль запозичених термінів-інтернаціоналізмів у розвиткові граматичної системи української мови в цілому. Обґрунтовано твердження, що запозичення термінів в основному відбувається за рахунок уведення до наукового обігу наукових понять, що з’явилися у зарубіжній мовознавчій літературі, поява яких у певній терміносистемі завжди випереджає лінгвістичні можливості мови-реципієнта, що є свідченням розвитку останньої. Поєднання в українській граматичній термінології свого, питомого, національного, і запозиченого, інтернаціонального, дає змогу вітчизняній науці, зберігаючи національну основу, виходити на міжнародний рівень. У статті зазначено, що без таких термінів, що мають інтернаціональну основу, як граматика, морфологія, синтаксис, дериватологія, морфема, афікс, префікс, суфікс, флексія, грамема, парадигма, вокатив, інфінітив, предикатив, компаратив, валентність, аспектуальність, адвербіалізація та багатьох інших, не можна уявити сучасне наукове дослідження з граматики української мови. При цьому зосереджено увагу на тому, що активні наукові контакти українських і зарубіжних учених у певних галузях знань сприяють випрацюванню спільних принципів і традицій в унормуванні співвідношення в національних терміносистемах питомого і запозиченого на користь національного.