Микола Гоголь і художній контекст в аспекті когнітивної психології та лінгвістики

У статті обґрунтовується новий підхід у дослідженні творчого спадку і життя видатного російського письменника Миколи Гоголя. З цією метою автори використовують когнітивну психологію та лінгвістику. Вони констатують, що він виріс на Україні, знав українську народну творчість й історію країни. Під час навчання у Гімназії вищих наук спілкувався з демократично орієнтованими викладачами й сформувався під їх впливом. Про це свідчить його участь у студентському русі. Після закінчення навчального закладу приїхав до столиці. Там сподівався стати чиновником чи артистом. Він мріяв також стати письменником. Але без сторонньої підтримки опинився у безвиході. Був завербований жандармським управлінням. Його світогляд був суперечливий. Це було зумовлене його становищем. Демократична спрямованість юності зіткнулася з непривабливою сьогоденною реальністю. Письменник бачив глибокі суперечності у функціонуванні суспільства. Ці суперечності ускладнилися виявленим ним шовіністичним ставленням влади до прилученої України. Письменник у своїй творчості відтворив свою світоглядну еволюцію написанням кількох циклів. Він констатує гострі як соціальні, так і національні суперечності. Демократичні погляди й імперська політика в аспекті ідеології православ’я, самодержавства й народності зумовили творчу кризу як носія, українського етносу, що став провідником російського шовінізму.