Український закордонний паспорт періоду Української революції (1917–1924 рр.): за матеріалами відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Стаття присвячена огляду літератури фонду відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського з питань вивчення українського закордонного паспорта впродовж усього періоду його існування та використання: від моменту висловлення пропозиції про його запровадження – 28 листопада 1917 р. і до часу існування дипломатичних місій, що видавали українські закордонні паспорти, – у 1924 р. Основну увагу у ній зосереджено на мемуарах сучасників подій: дипломатів, державних діячів, творчої інтелігенції. Аналіз мемуарної літератури дає підстави стверджувати, що вона має важливе наукове значення, оскільки містить документальні свідчення про використання українських закордонних паспортів для виїзду українських громадян, зокрема євреїв, до різних країн Європи та Америки; висвітлює існування як дипломатичного, так і звичайного українського паспортів різних державних утворень періоду Української революції – Української Держави, очолювана гетьманом Павлом Скоропадським, Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки. Крім того, у статті розглянуто великий масив інформації про український закордонний паспорт в літературі української діаспори 1920–2000-х рр. У ній велику увагу зосереджено на висвітленні діяльності українських дипломатичних місій та консульств, їх періоду існування та специфіки роботи, подано зразки українських закордонних паспортів та описано їх вигляд і значення в історії розвитку української державності.