Теоретико-методичні засади оцінки ефективності ма-ркетингового забезпечення сільських територій

У статті обґрунтовано пріоритетність маркетингового забезпечення як не-обхідного атрибуту вироблення та реалізації механізмів імплементації інклюзивної моделі соціально-економічного зростання сільських територій з огляду на посилення курсу України щодо інтеграції в європейський економічних простір. Маркетинг висту-пає основою сучасного концепту щодо вибудовування пріоритетів стратегічного роз-витку економіки села, що підкреслює своєчасність розширення методологічної плат-форми для залучення ефективних інструментів і технологій ведення бізнесу в сільській місцевості. Враховуючи, що маркетинг сільських територій конфігурує мар-кетинг ресурсів та інфраструктурних об'єктів, аграрний маркетинг і маркетинг терито-рії, обґрунтовано необхідність застосування спеціальних методів кількісного оціню-вання у поєднанні із методами інтегральної оцінки. З урахуванням зазначеного, розроблено методичний підхід щодо розрахунку узагальненого інтегрального коефіці-єнта ефективності маркетингового забезпечення сільських територій, розрахунок яко-го слід здійснювати за трьома етапами: 1) нормування фактичних значень індикаторів маркетингового забезпечення; 2) обчислення інтегрального коефіцієнта ефективності у межах кожного із трьох блоків(маркетинг ресурсів та інфраструктурних об'єктів, аграрний маркетинг, маркетинг території) як середнього арифметичного; 3) обчис-лення узагальненого інтегрального коефіцієнта ефективності маркетингового забез-печення сільської території як середнього геометричного. В основу підходу покладено інструментарій традиційного та територіального маркетингу, враховано методичні по-ложення щодо формування маркетингових стратегій розвитку територій. Визначено комплекс маркетингу сільських територій, що детермінує формування сучасної моде-лі їх розвитку. Узагальнений теоретико-методологічний формат оцінки ефективності маркетингового забезпечення розширить можливості розвитку сільських територій з позиції їх розгляду як локальної, географічно обмеженої, ресурсно-просторової бази для активізації соціально-економічних явищ і процесів у сільському просторі.