Сучасний вищій навчальний заклад: типи навчання і комплекс підходів до дидактичної взаємодії в ньому

Сучасному соціуму властиві глобалізація, сцієнтизація та технізація життя, що залучають до своєї орбіти і сферу вищої освіти. При цьому вчені відзначають назрілу потребу у фахівцях з вищою освітою, які мають цілісну підготовку – з урахуванням багатовимірного простору всіх форм соціальної компетентності. Підготовка їх потребує вдосконалення дидактичної взаємодії та типів навчання. Тому це дослідження є актуальним, і мета його – поглибити знання про оптимізацію навчання у вищій школі шляхом впровадження нових підходів до дидактичної взаємодії та відповідних їм типів навчання. Методами роботи є аналіз, синтез, спостереження, методи типологізації, компліментарності, логічний, історичний, компаративний. У публікації використані праці дидактів і спеціалістів з педагогіки вищої школи: В.А. Кан-Каліка, Т. Янека та Л.В. Кондрашової, А.І. Кузьмінського, М.М. Фіцули й ін., філософів М. Бубера, М.С. Кагана, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна та Й. Хейзінґи. Отримано нові наукові результати: визначено сутність дидактичної взаємодії та типів навчання у ВНЗ; виділено масив з п'яти підходів до дидактичної взаємодії у ВНЗ, що реалізує суб'єкт-суб'єктну співучасть викладача та студентів у ході навчання, – особистісно-орієнтований, задачний, діалогічний, імітаційно-ігровий та компетентнісно-креативний; розкрито їх зміст та встановлено, проявами яких типів навчання є кожен із підходів. Modern society is characterized by globalization, scientification and technicalisation of life, which also attracts in its orbit the sphere of higher education. At the same time, scientists note the urgent need for specialists with higher education who have a holistic training – taking into account the multidimensional space of all forms of social competences. Their preparation requires the improvement of didactic interaction and types of learning. Therefore, this study is actual, and the purpose of the article is to deep the knowledge about the optimization of higher education by introducing new approaches to didactic interaction and the corresponding types of learning. Methods of work are analysis, synthesis, observation, methods of typology, complementarity, logical, historical and comparative. The new scientific results are received: the essence of didactic interaction and types of learning in higher education was determined; an array of five approaches to didactic interaction in the university is defined, which implements the subject-subject participation of teachers and students in the course of learning – personality-oriented, task, dialogic, simulation-game and competence-creative approaches; their content is revealed.