ДЕТЕРМІНАНТИ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРА ТА СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Аналізується динаміка розвитку підприємств сільського господарства. Визначено, що діючі організаційно- правові засади розвитку вітчизняного аграрного сектора не забезпечують належний розвиток соціальної інфраструктури села, генези сільських територій. Мета статті ? дослідити основні причини, які гальмують і не забезпечують успішного вирішення завдань розвитку сільськогосподарського виробництва і сільських територій. Оцінено вплив земельної та аграрної реформ на розв’язання соціально-економічних завдань на селі. Порівнюється розвиток соціальної інфраструктури сільських територій із ?енезою сільськогосподарського виробництва. Акцентується увага на зростанні розриву між соціальними і виробничими проблемами на селі. Об?рунтовується необхідність формування на селі нової політики соціального розвитку, в основу котрої слід покласти життєві інтереси селян, без яких досягнути успіху в аграрному секторі неможливо. Проаналізовано механізми формування сільськогосподарських підприємств, також їх участь у процесах розвитку сільських територій. Визначено, що нині можна одержати реальну допомогу для потреб розвитку сільських територій лише від великих сільськогосподарських підприємств, які займаються виробництвом тваринницької продукції, а їх частка складає менше 2% від загальної кількості. Значна увага приділена кадровому забезпеченню аграрного сектора, потребі вкладання інвестицій у живий капітал. Об?рунтована необхідність посилення участі в процесах розвитку аграрного сектора й сільських територій органів місцевого самоврядування. Пропонується радикально змінити відносини з приводу оренди сільськогосподарських земель між органами місцевої влади і великими сільськогосподарськими підприємствами (агрохолдингами). Об?рунтовується потреба розробити в кожному сільському населеному пункті план соціально-економічного розвитку. Запропоновано диверсифікувати джерела надходження коштів для потреб сільських громад. При цьому значно більше уваги слід приділяти розвитку господарств населення, котрі мають нині в підпорядкуванні і власності майже дві третини сільськогосподарських угідь.