ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

Метою статті є розкриття особливостей процесу формування та розвитку інноваційної складової трудового потенціалу України. Теоретичним під?рунтям роботи є фундаментальні дослідження інформаційного суспільства та економіки знань, теорій зайнятості, теорій людських ресурсів, трудового капіталу. Методологічну базу роботи сформували загальнонаукові методи дослідження: абстрактно-логічні методи; емпіричні методи спостереження та порівняння; теоретичні методи класифікації і систематизації; статистичні методи. Розкриті теоретичні основи формування інноваційної складової трудового потенціалу. Доведено, що трудовий потенціал необхідно розглядати як сукупність певних елементів: демографічної складової, освітньої та інноваційної. Вказано на необхідність серйозних змін в системі підготовки та перепідготовки кадрів. Досліджені демографічна, освітня та інноваційна складові трудового потенціалу України. Висунуто припущення про те, що формування ефективної системи управління трудовим потенціалом на основі розвитку інноваційної складової в його структурі підвищить його результативність і сприятиме вирішенню завдання побудови інноваційної економіки. Уточнена класифікація складових елементів трудового потенціалу, виявлено умови формування інноваційного трудового потенціалу в Україні. Проведено оцінку рівня розвитку інноваційного трудового потенціалу України. Розраховані індекси інноваційного трудового потенціалу України. Практична значущість отриманих результатів полягає в тому, що сформульовані положення й висновки можуть бути використані для об?рунтування та внесення корективів у кадрову політику, а їх реалізація сприятиме поліпшенню якості трудового потенціалу, підвищенню ефективності його використання. Ефективне формування трудового потенціалу можливо лише при умові утворення конкурентоспроможної економіки інноваційного типу, яка спровокує реалізацію інноваційної складової трудового потенціалу.