Архангельська А. Femina cognita. Українська жінка у слові і словнику

XXI століття — час, коли питання ідентифікації жіночої особистості в мовному просторі вимагають нових підходів. Суспільно-філософські проблеми жіночого як Іншого в модерному андроцентричному світі, що їх порушувала ще С. де Бовуар у «Другій статі», — це водночас і питання лінгвістичні, бо йдеться, поміж іншим, про мовну презентацію та самопрезентацію жінки і всього, що з нею пов'язано в тій чи тій культурно-світоглядній моделі, і про перетин-розходження лінгвального й екстралінгвального в гендерній тожсамості. Зрештою, жіноча стать і вербалізація всіх її виявів — це проблема насамперед слов'янського мовознавства, позаяк слов'янська мовна традиція передбачає використання словотворчих формантів як виразників роду та статі. Але раз у раз постає питання не так про вибір показника статі з-поміж наявних словотворчих засобів, як про доцільність такого розрізнення взагалі — чи є сенс і потреба виокремлювати жінку? І яким буде наслідок виокремлення — жіноча стать знову недоречно опиниться в статусі Іншої чи, навпаки, мовними засобами буде пришвидшено рух за міжгендерну рівність?