МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: ЗАКОНОМІРНОСТІ І ТРЕНДИ

Дослідження закономірностей процесів міжнародної міграції, економічних, соціальних та культурних трансформацій, викликаних переорієнтацією регіональних міграційних потоків у другій половині ХХ століття є актуальним і своєчасним для країн, які активно модернізують свою міграційну політику. Метою статті є визначення основних закономірностей міграційної динаміки країн-донорів та країн-реципієнтів на основі оцінки макроекономічного впливу міжнародної міграції в статиці і динаміці за період з 1990 по 2013 роки. Для проведення дослідження була використана статистична інформація Світового Банку щодо основних макроекономічних (динаміка ВВП, демографічні характеристики населення, показники економічного зростання та ін.) і розрахункових (продуктивність праці, динаміка еміграції працездатного населення, втрати ВВП у разі відсутності трудової імміграції та ін.) показників. В результаті дослідження було виявлено, що історичним періодам максимальної продуктивності праці в економічній системі відповідають історичні періоди мінімального безробіття, тому на підставі цього статистично доведеного факту припускаємо, що безробіття є вагомим чинником зростання продуктивності праці і необхідності концентрації державної економічної політики на показниках безробіття при реалізації стратегій інтенсивного росту. Зіставлення показників безробіття, зміни ВВП та продуктивності праці дозволили вивести ряд закономірностей, статистично об?рунтованих і логічно доведених, а саме: в умовах зростаючої продуктивності праці економічна роль трудової міграції та динаміка ВВП перебувають у прямій залежності, тоді як у випадку зміни динаміки продуктивності праці на негативну до зворотного змінюється взаємозв’язок динаміки ВВП і економічної ролі трудової імміграції.