ЗМІСТОВЕ НАПОВНЕННЯ ТЕРМІНА «КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛЯ» У ПАРАДИГМІ ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ

У статті розглядається місце писанки у фольклорних жанрах пов'язаних із звичаєво-обрядовими традиціями великодніх святкувань. Використовуючи методи пошуку, аналізу, порівняння та узагальнення автор встановив, що у стародавніх слов'ян вшановування яйця як символу життя й сонця, що воскрешає й оживлює все живе, було дуже поширене. У багатьох слов'янських народів, а в українців зокрема, вважалося, що в яйці заховано не лише видимий матеріальний світ з його поступом і життям, але й сама душа, що оживлює людину. Зазвичай писанку та крашанку пов'язують з веснянками- гаївками, з хлоп'ячими іграми та іншими звичаями. Великодні ігрища носили в собі мотиви віншувальних походів, елементи очищення та можливість прослідкувати в них світотворчі уявлення. Усі гагілки-гаївки символізують весняне пробудження природи та людських почуттів, початок весняних хліборобських робіт. У переважній більшості у кожному весняному танці перегукуються мотиви елементів орнаменту писанки і назви чи схеми танцю-гри. Дівчата дарували свої писанки, які були символом кохання, хлопцям. Найяскравіший момент святкового великоднього обходу на значній території України – це «волочіння», ходіння з хати до хати зі свяченим, з привітаннями і поздоровленнями, що відбувається особливо у Великодній понеділок. Всі великодні ігри, хороводи, христосування супроводжувалися елементами фольклору, який має свої особливості у змісті та призначенні.