Дискурсивний вимір морально-етикетної компетентності особистості

У статті розглядається морально-етикетна компетентність особистості у вимірах практичної етичної психології як складник повсякденного та педагогічного дискурсу. Враховується закріпленість (анкеровка) морально-етикетної компетентності у змісті соціальних уявлень особистості про "етикетну поведінку" і у відповідності до мікро- та макрорівнів соціальної взаємодії. Уточнюється зміст понять "морально-етикетна компетенція" та "морально-етикетної компетентність", де перша становить ресурс досвіду особистості в морально-етикетних ситуаціях, а друга є виявом адекватності його реалізації в умовах того чи іншого виду повсякденності (традиційного, модерного, постмодерного). При цьому побут трактується в якості контексту самозабезпечення особистістю життєздатності в аспекті її благополуччя, адекватності соціальним та іншим умовам довкілля. На основі врахування теоретико-методологічних напрацювань соціально-конструкціоністських та соціально-конструктивістських студій пропонується опис складових морально-етикетної компетентності, який враховує гендерні та вікові аспекти конструювання життєвого світу особистості у сфері моралі. Наведені результати емпіричного дослідження показують домінування у змісті уявлень юнаків та підлітків про гідну поведінку етикетного складника, який апелює як до етикетних правил цілераціональної дії та до приписів традиційного етикету, так і до досвіду індивідуалізованої взаємодії в діалозі.